Червоне... чорне але вільне море
Палає степ, жнива...
а я лиш мрію, -
що ти, не серед тих...
героїв кого вже нема,
що все не справжнє
та розплющив очі, я почую
мирний гомін міста..
і голос твій,
десь поруч пролуна.
палає степ, жнива...
жнивами в рік цей
править сатана.
За східний дальтонізм к сусіду недолугих
кращих із нас ховають в домовину,
а по містам і селищам
тепер руїна, порожнеча, забуття...
а на душі червоне...
чорне але вільне море...