Заповідь націоналіста ч6
Україна – країна смутку і краси,
країна радості й жаги,
жаги до волі, щастя, мрій,
увінчана часами війн,
піснями жалості, і дні,
чи то веселі чи сумні,
завжди з тобою, у твоїй душі.
Народ мій люди-працьовиті, -
дурні – занадто вже талановиті,
безмежний дар в собі несуть
промінням сяють золотим, кують
те слово, що мечем стає,
що зводить храм і виграє
жаданим сяйвом збитих днів.
Щось чути – чути гімн,
Гімн України, чарок дзвін,
у небі вільно майорить
жовто-блакитний прапор, гомонить,
злітає і летить кудись,
говорить нам: «Ти зупинись,
поглянь на велич, на красу мою, дивись…»
Дивись! Перед очима, наче в сні
Спливають вже забуті дні:
Велика Визвольна війна і Русь Слов’янська,
і братовбивча ця різня – Руїна –
розрита нами же могила,
що з болем в серці досі гра…