Заповідь націоналіста ч4
Привіт тобі воле,
від серця мого і народу
вклоняюсь тобі
й покірно стаю на коліна,
і прошу тебе:
«Не втікай залишися на мить!»
Привітай мій народ,
привітай Батьківщину,
що звільнилась від пут
і розправила крила
і стала на шлях
хоч й тернистий,
але вміло
іде вона ним, і сміливо
кличе Свобода!
Свобода передусім!
Співають пісні –
дзвінкі, голосні,
я більше не плачу,
Ні! Минули ті дні,
тепер заживе Україна…
Та ні не встояла ти,
заплуталась в сіті війни,
умилася кров’ю
зажурилась змарніла,
втекли твої діти
втекли на чужину,
де дітись?!
Така твоя доля мабуть,
люба моя Україна…
Що зробиш?!
Щіпле знову серце сум,
і мучить жага волі,
і знов озброївшись мечем,
куєш ти щастя долі…
так важкі часи зазнала Україна,
була в неволі і в ярмі,
була, була – Руїна,
отож не треба, щоб ті дні
верталися до нас,
живімо в злагоді й добрі
заради ж самих нас…