Заповідь націоналіста ч3
(До Лесі Українки)
Так ти жива ти –
будеш вічно жити!
Ми пам’ятаємо твої вірші,
я незабуду пісню твою,
що карбувала ти в душі,
яку з сльозами на очах
ти посміхаючись співала,
казала жити буду!
Хоч знала, добре знала,
Що мало вже тобі зосталось.
Ти мужньо камінь свій важкий
на гору підіймала,
несла не плакала сміялась,
шукала зірку в темну ніч,
шукала й не знайшла, всміхалась…
І не прийшла до тебе та
Весела чарівна весна,
Зів’яли квітки твої –
Засохла помарніла,
Спіткнулась доля – «свічка догоріла».
Але жива ти будеш вічно жити
Ми пам’ятаємо твої вірші,
Я не забуду пісню твою,
Що карбувала ти в душі…