Заповідь націоналіста ч2
Почули б зараз козаки,
що люди кажуть живучи,
на нашій вільній вже країні…
Де кров’ю братською колись
сповнялись ріки і лились
лились до серця до душі
бажання мрії, віщі сни –
про вільне щастя на землі,
де мирно виросли вони,
зросли батьки та їх сини
і де той біль той жаль
той сум і гнів,
сповняв усіх і без кінця душив
без винятку як міг…
А зараз що?
Який патріотизм…
Дожились щастя від чужих
чекаємо у спадок і дивись
за гривну продадуть
і як собака
Щоб не забули, що за них
Боролися батьки,
лилися крові ті річки
в яких загинули брати,
і щоб вже ми їх берегли
в думках і в серці і в душі…
і може вже тоді
прокинуться у нас в душі
ті світлі ясні мрії сни,
якими жили козаки
з якими в серці полягли вони,
які із болем у душі бринять,
бринять: «Ти вільна Україно!»