Заповідь націоналіста ч15
Шукаю у тенетах щастя
у лабіринтах величи краси,
єдине ціле, сукупності багаття
і новий вибір, і нові шляхи...
І як початок, і кінець, і середина
бурхливого, нестримного життя
хай буде істина, пізнання серцевина,
апостроф безвісті буття...
Мов еластичний попит мрія
лине у безмежні далі...
Чи зможем наздогнати ми її?!
І знов пізнавши жити далі...
На небі, на землі, в воді,
посеред лісу, чи у горах -
тернистий шлях в нові краї
завжди чекає нас на цих дібровах...
Жага до щастя економічної свободи
вирує в нас і кожен раз,
гріховний сміх гнилої моди
сповняє час,
безглуздим комплексом прикрас...
оспівані нестримні тіні,
гвалтують всесвіт на руїні
кричать роздмухані серця
їх поховали в небуття...
Та незабаром, зникне горе,
сліпим дощем солоне море
сховаємо страхи в старий куток...
Життя зігріє нас...
квітучим полум'ям своїх думок...