Заповідь націоналіста ч14
Несвідомим потоком енергії
непізнаним промінням життя,
відкривши глибини мелодії,
відшукаєш своє визнання.
Крізь кохання, розпач і горе,
серед втіхи знань мимоволі,
палаюче серце і море, -
ні океан, - розпусти і болю,
зігріє дає тобі долю,
і напившись зникає у втомі…
Знову з’явиться, знову зникне,
в іншім образі, іншим світлом,
старою формою, приспаним ритмом,
знову з’явиться, знову зникне,
тіні величі видере очі,
щоб не бачити вічності ночі.
І з солодким оманливим щастям,
знов спіймаєш кайф існування,
знов стрімким потоком дізнання
на колінах чекаєш прощення,
не знайдеш його, потім звикнеш!
В несвідомім потоці енергії,
Непізнаннім промінні життя,
відкривши глибини мелодії,
відшукавши своє визнання…